«Голод 33-го – біль душі і пам’ять серця»
Голод… Це страшне слово повертає нас у далекі 1932 – 1933 роки. Український народ у смутку і скорботі доземно схиляє голови, вшановуючи пам’ять мільйонів його жертв, засуджуючи творців цієї чорної сторінки в історії України.
Народ України пам’ятає сторінки свого життя, але з часом відійдуть у небуття свідки тих трагічних подій Великого Голодомору. А тому варто робити все, щоб їх нащадки, особливо молодь, знали про ті лихоліття, свято берегли їх у своїй пам’яті в ім’я того, щоб таке страшне минуле ніколи не повторилось.
Смуток огортає душу, коли вчитуєшся й осмислюєш рядки архівних документів, вислуховуєш сповнені печалі розповіді очевидців Голодомору, штучно створеного в Україні. Але правду про це повинні знати всі, якою б гіркою вона не була. Саме з цією метою 22 листопада в 7-А класі була проведена година пам’яті і скорботи «Голод 33-го – біль душі і пам’ять серця». Учасники заходу переглянули відеофільм з елементами хроніки про передумови створення штучного голоду в Україні. Учні по черзі зачитували хвилюючі спогади очевидців Голодомору. Наприкінці заходу присутні вшанували пам’ять померлих хвилиною мовчання. Учні 11-х класів вшанували померлих у ті страшні лихоліття біля скорботного меморіалу в центрі нашого селища та запалили свічу пам’яті. В музеї історії школи було проведено тематичні заходи, школярі переглянули відео спогади біловодчан, які вижили в ті страшні роки і скуштували чорного хліба на спомин невинно загублених душ мільйонів українців.
Голодомор 1932-1933 років в Україні назавжди залишиться в нашій пам’яті, як одна з найстрашніших сторінок минулого, тому що пам’ять – це нескінченна книга, в якій записано все життя: і життя людини, і життя країни.