ЄДНАЙМО УКРАЇНУ ТАРАСОВИМ СЛОВОМ
«Кобзарю! Знов до тебе я приходжу,
Бо ти для мене совість і закон»
Ліна Костенко
Березень в Україні називають Шевченковим. І це не випадково : щороку навесні Великий Кобзар приходить до нас і щороку новим, неповторним. Тарас Григорович Шевченко - велика і невмируща слава українського народу. У його особі український народ ніби об'єднав найкращі сили й обрав співцем своєї історичної слави та гіркої долі, виразником власних сподівань і прагнень. Під думи народні налаштовував свою ліру Кобзар, тому й оживало в його полум'яному слові все те, що таїлося у глибині душі народу. Як весна оновлює природу, так само поезія Великого Тараса оновлює наші душі, закликає бути чесними і милосердними, щиро любити свій народ, свою Україну.
У Біловодському ОЗЗСО зростають справжні патріоти, що люблять рідну землю, українське слово, шанують творчість Великого Кобзаря України і світу – Тараса Шевченка. Так учні 11-А класу згадали полум’яне слово Тараса, відтворили уявну зустріч молодого поета зі Смертю, що намагалася заманити юнака торбинкою із золотом, та дідом, котрому 120 років. Старець благословив хлопця у майбуття, адже він уклонився не золоту, а людині. Так і в житті Шевченко ніколи не кланявся багатству, а вклонявся українському народу, лив сльози гіркі у своїх поезіях, гнівно засуджував панів, царя.
Пішов юнак, пішов у вічність, щоб ...
Сонцем, сонцем, сонцем жити,
Яке й не сходило тоді,
А тільки велетню видніло
З-за чорних мурів вікових,
І думи, думи освітило...
Як не гордитись нам за них
Безсмертного генія великого народу.
Сьогодні, як і в часи поета, ллється кров за рідну землю, Шевченко закликає нас «вражою злою кров’ю волю окропити».Тож нехай же в кожній хаті на чільному місці лежить «Кобзар» як дороговказ у майбуття, хай у
кожній світлиці заквітне портрет Шевченка, щоб слово Тарасове світило
старому і малому, щоб слово його незабуте і нині, вічно ходило по Україні. Та
освятиться душа наша великою мудрістю безсмертного генія великого народу.
Колектив учителів, учнів, батьків навчального закладу звертається до Біловодської громади, усіх патріотів рідного краю, шанувальників творчості світового генія Тараса Григоровича Шевченка з пропозицією зібрати кошти і встановити пам’ятник Великому Кобзареві і на Біловодщині. І тоді кожен із нас серцем промовить слова з поезії Шевченка:
Та не однаково мені,
Як Україну злії люди
Присплять, лукаві, і в огні,
Її, окраденую, збудять…
Ох, не однаково мені.
Поклонімось сьогодні поету,
Рідні сестри і брати мої,
Його славі й орлиному злету
Нема рівних ніде на землі.