ЗАГАЛЬНОШКІЛЬНА ЛІНІЙКА «УКЛІН ТОБІ, ТАРАСЕ, ВЕЛИКИЙ НАШ ПРОРОЧЕ!»
Він бачить усі наші справи,
Хто є друзі, а хто вороги.
Бачить біди і злети держави,
Й додає нам і сили, й снаги...
Щоб жили ми і вчились, як треба,
Й пам’ятали свій корінь завжди,
Щоб любили і землю, і небо,
Й не було щоб чужої біди.
Щоб ми разом ходили на свято,
Вкупі завжди з братами були, -
Мали друзів завжди і багато
Щоб боротись уміли й могли…
Життя – це безмежне небо, на якому щомиті то спалахують, то гаснуть зірками людські долі. Одні з них тьмяно блимають, а інші яскраво горять, ведучи за собою мільйони, освітлюючи їм шлях та вказуючи дорогу. Такою яскравою зіркою в нашій історії та літературі є геніальний пророк, майстер художнього слова, співець правди – Тарас Григорович Шевченко. Увесь свій могутній талант він присвятив служінню народові. І сьогодні, живучи у вільній незалежній державі, ми з гордістю згадуємо видатного генія. Бо він увібрав в себе безсмертне дихання душі. Бо він такий великий і незбагненний, як життєдайний дощ, як весняний вітер, як ясне сонце, як щедра рідна земля.
Уже більше століття березневі дні ми називаємо Шевченківськими і вклоняємось Великому Кобзареві.
У Біловодському ОЗЗСО і цього року учнівський і педагогічний колективи не залишилися осторонь цієї пам’ятної дати. Розпочався Шевченківський тиждень зі щорічної урочистої лінійки «Уклін тобі, Тарасе, великий наш пророче!», присвяченої 205-й річниці з Дня народження Великого Кобзаря, підготовленої вчителем української мови і літератури Н.І. Барабаш.
Готуючись до цього заходу, учні 5-А, 8-Б, 9-Б та 10-Б класів серцем доторкнулися до поезій Т. Шевченка. З вуст школярів гриміло й плакало пристрасне слово Кобзаря, гаряча любов до знедоленого рідного краю звучала у кожному слові, кожному рядку його безсмертних творів. Кожен учасник, декламуючи поезії, вкладав у них часточку своєї душі.
Ведучі, Мішина Анна та Богданович Олеся, зазначили, що Великий Кобзар безсмертний, як саме життя, тому став нашою долею і заповітом, а на сторожі правди, любові і честі стоїть його слово.
І став для нас Шевченко заповітом,
Безсмертним, як саме людське життя.
Ми будем славить перед цілим світом
Живе й святе Шевченківське ім’я!
Особливо зворушливою виявились інсценізації у виконанні учнів школи: Касьян Ірини, Черненко Єлизавети, Циганок Аліни (5-А кл.); Зелика Данила, Лісєєва Кирила, Пугача Артура, Шевченко Катерини (8-Б кл.) та Гончарової Єлизавети (9-Б кл.).
Несподіваним і водночас приємним сюрпризом для всіх присутніх стала пісня «Відкриваю Кобзар» у виконанні дівчаток 8-Б і 9-Б кл.: Васильєвої М., Кітової Ю., Рязанової М. та Лютої Ю.
Проте найяскравішим акордом стало декламування знаного усіма легендарного вірша «Заповіт» українською та англійською мовами у виконанні дівчаток 8-Б кл. – Кітової Юлії та Васильєвої Марії, з вуст яких цей твір звучав проникливо і торкався до глибинних струн душі, як віра у краще майбутнє України, а головне – вільне і мирне майбутнє.
Урочиста лінійка завершилася на високій ноті пісні «Моя країна – це Україна…» у виконанні Артюшенко К. та Лугової Є. (10-Б кл.), слова та музику до якої написав учень 10-Б класу Баржак Валерій.
Директор школи Г.А. Хаблак привітав усіх присутніх зі святом і відзначив, що Тарас Шевченко – це людина, яка завжди боролася за свої переконання, за можливість втілювати і творити думки за допомогою художнього слова та пензля, за права кріпосного народу та право носити горде ім’я – українець. Це невмируще ім’я відоме у кожному куточку земної кулі, його твори перекладають десятками мов, а гостре, немов меч, слово, безсмертні твори та чудові малярські роботи назавжди залишили помітний слід у серцях мільйонів.
Це була не просто лінійка. Це було свято! Свято душі, відродження і віри у щасливе майбутнє.
Сподіваємося, спогади та емоції, отримані під час лінійки, обов’язково зроблять нас кращими, світлішими та терпимішими один до одного. Дадуть змогу пригадати, що ми – українці, діти славетного Кобзаря. Тож плекаймо ці почуття у своїй душі, і, як учив Тарас: «Учитеся, брати мої, думайте, читайте, і чужому научайтесь, й свого не цурайтесь!».