Афганська війна у спогадах, у снах, думках…
Минають дні, ідуть роки,
Життя листки перегортає
А біль Афгану - на віки
В душі чомусь не замовкає
Відповідно до Указу Президента України від 11.02. 2004 р., 15 лютого в Україні відзначається День вшанування учасників бойових дій на території інших держав. Цей день не випадковий. Він приурочений до річниці виведення військ СРСР з Афганістану.
Чимало літ минуло відтоді, як вивели з Афганістану радянські війська, але рани цієї війни кровоточать і досі. Ми маємо знати про страшні події афганської війни і пам'ятати, що і серед нас живуть люди, які в 20-30 років стали свідками й учасниками воєнних подій. І ми маємо пишатися їхньою мужністю, героїзмом,подвигом. Посивіли завчасно хлопці-афганці, ще й донині йдуть у тривожних снах у бій, затуляючи від куль одне одного, їм досі важко повертатися до цих чорних сторінок у їхньому житті, та ще важче вирвати їх, знищити й забути.
Афганістан був і залишається незагоєною раною. У виконанні інтернаціонального обов'язку в Афганістані брали участь і наші земляки, їх імена навічно вписані в літопис нашої пам’яті. 14 лютого учні 6-х класів Біловодського опорного закладу зустрілись з головою Біловодського районного союзу воїнів – інтернаціоналістів Шумилом О. В. та учасником бойових дій Скрипником Г. В. Теплою була зустріч, лунали спогади, питання від школярів, а найчастіше звучало – «чи було Вам страшно?» За кожним воїном-афганцем – свій життєвий подвиг, своя доля. Хтось повернувся цілий і неушкоджений, а хтось – скалічений. Афганістан… Він став синонімом людського лиха, справжнього пекла: палюче сонце зранку, спекотний вітер – афганець, пісок, що не дає дихати, і … завжди хочеться пити.
Дедалі більше віддаляють роки від нас ту війну, але стоять обеліски, які будуть вічно нагадувати про тих, хто не повернувся до батьківської хати. Дорогою ціною розплачувались наші юнаки за все. А ціною було життя.
Сьогодні, коли українські воїни зі зброєю в руках знов відстоюють цілісність і незалежність України, жорстокі уроки Афганської війни є дуже повчальними. Давайте ж і ми з вами будемо пам’ятати воїнів-ветеранів, виявлятимемо розуміння до тих, хто пройшов через війну, і для кого вона триває й досі. У спогадах, у снах, у думках… Вони цього заслуговують….