УКРАЇНСЬКА МОВА - МОВА СЕРЦЯ, ЛАСКИ, ДУШІ І ДОБРА
9 листопада, у день вшанування пам'яті Преподобного Нестора Літописця, наша держава відзначає День української писемності та мови, свято, яке гуртує усіх нас - на шляху відродження духовності, зміцнення державності, формування громадянського світогляду.
Мова є душею нації, її генетичним кодом, у її глибинах народилося багато з того, чим може гордитися наш народ. Чому ж людське серце так відчуває рідне слово?
Знать, од Бога
І голос той, і ті слова
Ідуть меж люди!... –
сказав геніальний поетТ.Г.Шевченко.
Як море починається з річки, так українське слово – з писемності. Наше слово набирало сили на пергаментах Нестора Літописця, шліфувалося у творах Григорія Сковороди, поглиблювалося під пером Івана Котляревського, Тараса Шевченка, удосконалювалося пізніше І. Нечуєм-Левицьким, П. Мирним, М. Коцюбинським, Л. Українкою та багатьма іншими видатними українцями.
В ОНЗ - Біловодській ЗОШ I-III ступенів завжди з великою пошаною ставляться до рідної мови – найдорожчого скарбу народу, щирої і ніжної душі нашої нації.
Учні 10-А класу ретельно готувалися до свята, брали участь у літературно - музичній композиції, де згадали і про творців української мови, і про розвиток письма на Україні, і те, що материнська мова народжується разом із нами, допомагає зіпнутися на ноги, учить мудрості, оберігає від зла .
У цей же день урочисто відкрили і конкурс імені Петра Яцика, відомого мецената, шанувальника українського слова. І линули у школі звідусіль вірші, пісні про мову українську – рідну, материнську, відбулися цікаві заходи: вікторини, захопливі подорожі, зустрічі тощо. А ще школярі-старшокласники мали змогу перевірити свої знання з мови під час написання радіодиктанту, котрий вже традиційно в цей день прозвучав із уст відомого мовознавця Олександра Авраменка.
Нетлінним скарбом століть називають національну мову і літературу – скарбом, що передається від покоління до покоління, що об’єднує минуле й прийдешнє. Мова – живий організм, вона розвивається за своїми законами, а тому треба у чистоті берегти цей скарб, прислухаючись до порад відомого нашого поета Максима Рильського:
Як парость виноградної лози,
Плекайте мову.
Пильно й ненастанно
Політь бур’ян.
Чистіша від сльози
Вона хай буде.
Людині визначено Богом місце народження, країна, небо; вона не може нічого того поміняти, як не може поміняти саму себе. А якщо щось із того призначеного їй, поміняє, то не на краще, бо чуже ніколи не буває кращим. І куди б ми не пішли - наша Батьківщина, земля наша, наша мова, наш народ завжди будуть з нами.
